вірші про собаку і кота

Про собак та котів

12 коментарів

Мабуть, у кожного вдома є домашній улюбленець. В селі це не тільки улюбленці, але і невід’ємна частина домашнього господарства. Важко уявити подвір’я без собаки-сторожа… Так повелося в нас в селі, що собаки мають більшу повагу, ніж коти, мабуть через свою вірність, а котики завжди страждають через свій злодійський та лінькуватий характер..Тому в нас кожен собака мав особливе, яке тільки йому підходило, ім’я, а от коти були і є всі Мурчики…

Перший пес якого я пам’ятаю  – це Барсік, світлий і кудлатий, він був дуже добрим та терплячим (особливо до нас, дітей), навіть не знаю, хто перший появився, я чи він…:)

Кудлай був безмежно добрим…тому при його сторожуванні обікрали дідову комору…але Кудлай ніколи не пропускав можливість піти з нами на гриби, або пасти корови, і чомусь найбільшим ворогом Кудлая була корова КрАса)) На жаль на своєму 13-му собачому році життя він нас покинув…

Тепер у бабусі живе Бім, мама його привезла від іншої бабусі. Вся дорога перевезення успішно транслювалася в твітері)). Бімкові зараз менше року і він себе чудово почуває в селі, що можна прослідкувати тут за тегом Бім

…і про котів. Їх було багато. І вони всі дуже бояться діда, він з ними дуже строгий, тому ходять по хаті тихіше мишей і вміють дуже швидко ховатися під ліжко))

А в мене всіх собак звали Тузік. Останнього ми з братом назвали “Рекс”, але теж здається тільки ми з братом його називаємо Рексом, всі інші далі тузіком.

А всіх кішок звали “Міця”, а позаочі “Кітка”. Коти іноді засинали під коровою, після чого вже не прокидались 🙁. І взагалі вони чомусь були в нас рідко.

ну мій перший собака теж був Барсик. Він був дуже розумним, бо гавкав лише тоді, коли хтось заходив у двір, а не ішов по ву

Источник

Розділи сайту

Твір-розповідь про кота

Я хочу розповісти вам про кота. Нещодавно я був у гостях, там і побачив цього пухнастого мурчика. Він мені дуже сподобався, незважаючи на те, що такого нахабного кота я ще не бачив у житті.

Господарі звуть його просто Сірий або Сіренький за попелястий, навіть сріблястий, колір його шубки. Це жвавий, неначе м'ячик, молоденький звір. Мабуть, нещодавно він ще був кошеням.

Сірий весь час вимагає їсти, скільки б його не годували! Без усяких докорів сумління він голосно нявчить на кухні, сунеться під ноги, вилізає на стіл, нишпорить по пакунках. Якщо господиня не відразу годує його, цей нахаба кусає її за ноги! Господаря кіт дещо побоюється. В його присутності Сірий на стіл не лізе, а ставить на стіл передні лапи та обнюхує страви. Ось яка нахабна тварина!

Але без сіренького кота було б нудно! Коли він гуляє надворі приватної садиби, відчуваєш, що чогось не вистачає. Здавалося б, вдома спокійно. Ніхто не мурчить, не нявчить, не підлещується, не лізе мокрими вусами в саме обличчя. Не треба весь час дивитися під ноги, щоб, бува, не наступити на Сірого. Нікого “виховувати”, нікому “почитати мораль”. Але чомусь з нетерпінням чекаєш: коли-то вже з'явиться той вредний кіт!

Аж ось він — нявчить перед відчиненим вікном, перед сіткою від комарів. Хоче до хати! Що тут робити? Сітку знімати заради “принца”? Або йти надвір забирати кота додому, інакше він не заспокоїться?

Як добре, коли сидите на дивані, а вже нарешті ситий кіт стрибає вам на коліна. До речі, Сірий робить це без запрошення. Його також не обходить, чи давно ви з ним знайомі. На колінах він починає готувати собі містечко, кумедно топтатися м'якими лапками, лоскотати, ластитися. А потім замурчить голосно, наче трактор працює! За таку ласку цьому котові можна вибачити все!

Схожі записи з категорії Твір розповідь

Кого

Источник

Про собак та котів

12 коментарів

Мабуть, у кожного вдома є домашній улюбленець. В селі це не тільки улюбленці, але і невід’ємна частина домашнього господарства. Важко уявити подвір’я без собаки-сторожа… Так повелося в нас в селі, що собаки мають більшу повагу, ніж коти, мабуть через свою вірність, а котики завжди страждають через свій злодійський та лінькуватий характер..Тому в нас кожен собака мав особливе, яке тільки йому підходило, ім’я, а от коти були і є всі Мурчики…

Перший пес якого я пам’ятаю  – це Барсік, світлий і кудлатий, він був дуже добрим та терплячим (особливо до нас, дітей), навіть не знаю, хто перший появився, я чи він…:)

Кудлай був безмежно добрим…тому при його сторожуванні обікрали дідову комору…але Кудлай ніколи не пропускав можливість піти з нами на гриби, або пасти корови, і чомусь найбільшим ворогом Кудлая була корова КрАса)) На жаль на своєму 13-му собачому році життя він нас покинув…

Тепер у бабусі живе Бім, мама його привезла від іншої бабусі. Вся дорога перевезення успішно транслювалася в твітері)). Бімкові зараз менше року і він себе чудово почуває в селі, що можна прослідкувати тут за тегом Бім

…і про котів. Їх було багато. І вони всі дуже бояться діда, він з ними дуже строгий, тому ходять по хаті тихіше мишей і вміють дуже швидко ховатися під ліжко))

А в мене всіх собак звали Тузік. Останнього ми з братом назвали “Рекс”, але теж здається тільки ми з братом його називаємо Рексом, всі інші далі тузіком.

А всіх кішок звали “Міця”, а позаочі “Кітка”. Коти іноді засинали під коровою, після чого вже не прокидались 🙁. І взагалі вони чомусь були в нас рідко.

ну мій перший собака теж був Барсик. Він був дуже розумним, бо гавкав лише тоді, коли хтось заходив у двір, а не ішов по ву

Источник

Мій чотирилапий улюбленець

Завершився конкурс на найцікавішу розповідь про свого друга – кота чи собаку, який проводили “Львівська Пошта” і ТМ “Клуб 4 Лапи”

Завершився конкурс на найцікавішу розповідь про свого друга – кота чи собаку, який проводили “Львівська Пошта” і ТМ “Клуб 4 Лапи”. Ми отримала багато цікавих розповідей про чотирилапих членів сім’ї. Дякуємо усім, хто взяв участь у конкурсі!

Переможці, чиї розповіді про чотирилапих друзів із їхніми фотографіми “Пошта” сьогодні друкує, отримають призи від Торгової марки “Клуб 4 Лапи” – корми для улюбленців.

Крім того, Львівська дирекція УДППЗ “Укр­пошта” для двох перших переможців конкурсу – власників собак – виготовила спеціальні марки з фото їхніх улюбленців.

Ще з дитинства подруги називали мене котячою мамою, бо дуже вже я любила цих ніжних пухнастиків. Але батьки не дозволяли тримати котиків у квартирі, хоча спроби були. Коли вже мала свою сім’ю, то дозволила собі завести кішечку Маркізу, яка прожила з нами 15 років...

Минули роки, ми не задумувалися спеціально про те, щоб завести якусь тваринку, бо на це потрібен час та відповідальність. Та одного разу в журналі я побачила фотографію швейцарської вівчарки, яку власники називали сімейним другом. Показала знимку своїм домашнім, ми поговорили про це та й забули.

І от якось після новорічних свят відчиняються двері – і чоловік дістає з-під куртки триколірне чудо. Відтоді наше життя змінилося і стало підпорядковане бернському зіненхунду Лорду, який і став для нас найвірнішим другом. Зараз уже забулися покусані руки, побиті коліна та носи, повимазуваний одяг, бо коли бачиш, як собака чекає та радіє твоєму приходу, то пробачаєш усе. Чоловік настільки любить його, що при зустр

Источник

Внимание! Этот сайт не использует никакой пользовательской информации. Для корректной работы присутствует код внешних сервисов Google, Yandex, Liveinternet, Smi2 и Marketgid, которые могут получать и хранить информацию о пользователях согласно собственной Политики конфиденциальности. Если Вы используете наш сайт, Вы автоматически согласны с этим

Твір-розповідь про кота

Я хочу розповісти вам про кота. Нещодавно я був у гостях, там і побачив цього пухнастого мурчика. Він мені дуже сподобався, незважаючи на те, що такого нахабного кота я ще не бачив у житті.

Господарі звуть його просто Сірий або Сіренький за попелястий, навіть сріблястий, колір його шубки. Це жвавий, неначе м'ячик, молоденький звір. Мабуть, нещодавно він ще був кошеням.

Сірий весь час вимагає їсти, скільки б його не годували! Без усяких докорів сумління він голосно нявчить на кухні, сунеться під ноги, вилізає на стіл, нишпорить по пакунках. Якщо господиня не відразу годує його, цей нахаба кусає її за ноги! Господаря кіт дещо побоюється. В його присутності Сірий на стіл не лізе, а ставить на стіл передні лапи та обнюхує страви. Ось яка нахабна тварина!

Але без сіренького кота було б нудно! Коли він гуляє надворі приватної садиби, відчуваєш, що чогось не вистачає. Здавалося б, вдома спокійно. Ніхто не мурчить, не нявчить, не підлещується, не лізе мокрими вусами в саме обличчя. Не треба весь час дивитися під ноги, щоб, бува, не наступити на Сірого. Нікого “виховувати”, нікому “почитати мораль”. Але чомусь з нетерпінням чекаєш: коли-то вже з'явиться той вредний кіт!

Аж ось він — нявчить перед відчиненим вікном, перед сіткою від комарів. Хоче до хати! Що тут робити? Сітку знімати заради “принца”? Або йти надвір забирати кота додому, інакше він не заспокоїться?

как вызвать любовь у собаки
Чувство ревности у собак встречается не реже, чем у людей. Но если человек понимает, что нужно контролировать свои эмоции, то у животных с этим сложнее. Одни питомцы не могут примириться с появлением в доме другой собаки

Як добре, коли сидите на дивані, а вже нарешті ситий кіт стрибає вам на коліна. До речі, Сірий ро

Источник

Вірші для дітей дошкільного віку

Українські вірші для дітей дошкільного віку про родину, про весну, про космос, про літо, про осінь, про дружбу зібрані в цій статті.

Вірші про весну для дітей 5-6 років, для дітей дошкільного віку зібрані в цій статті. Вірші про весну для дітей 5-6 років ПЕРШІ КРАПЕЛЬКИ ВЕСНИ Ще навколо біло-біло, Та вже сонечко пригріло. І з-під стріхи: капу-капу! – Прямо цуцику more...

Вірші про природу для дітей дошкільного віку, 1 класу, 2 класу, 3 класу українських поетів зібрані в цій статті. Українські вірші про природу для дітей Краса природи – справжнє диво. Все неповторне і живе. Де не поглянь, скрізь так more...

Вірші про осінь для дітей 3, 4, 5 років на українській мові показують красу природи Вірші про осінь для дітей українською Вірші про осінь для дітей 3 років Лісом осінь походила – Все навкруг позолотила. Залишила лиш ялинку Їжачкові more...

Вірші про цукерки ЛАСУНЧИК ДМИТРО У Дмитра така натура – Полюбляє конфітуру; Маламурить все підряд: Джем, павидло, мармелад, Мед, зифір і шоколад; Казинаки, карамельки, Без розбору всі цукерки, Вафлі, коржики кручені, Здобу, молоко згущене; Рум’яненькі пундики, З маковинням бублики, more...

Вірші про дружбу українською мовою для дітей, школярів, дошкільнят зібрані в цій статті. Вірші про дружбу на українській мові для дітей Вірші про дружбу для дошкільнят Дружба, дружба над усе, Дружба радість нам несе. Дружба всім нам дорога, Дружба more...

Вірші на українській мові для дітей про весну, про маму, про природу, про спорт, про посуд, про тварин, про зиму зібрані в цій статті. Українські вірші для дітей М. Стельмах ЗАЄЦЬ СПАТИ ЗАХОТІВ Заєць спати захотів, Сам постелю постелив, more...

марганцовка при отравлении собаке
Историю отравлений человечество ведет с давних времен: Клавдий, Сократ, Моцарт (впрочем, смерть последнего до сих пор остается загадкой)... Способы отравлений были настолько изощренны (пропитанные ядом туфли; персик, см

Вірші Леоніда Глібова для дітей про природу, про тварин Леонід Глібов вірші для дітей “Зимова пісенька” Діти наші, квітоньк

Источник

Категорії

Архіви

Мета

     1. Мою собаку звуть Лайма. Вона дуже любить бігати наввипередки. У неї довгий хвостик і довгі вушка. Її порода – вівчарка. У неї великі очі, гострі зубки і чорний носик. Коли Лайма скиглить, вона хоче вийти в город щоб там бігати. Коли я близько вольєра – вона стрибає, бігає і гавкає.

2. Моя улюблена собака. Мою собачку звати Хаймер. Він маленького зросту. Моя собака дуже любить зі мною грати І ще коли я біжу – він біжить за мною. Але коли я йду в школу він сяде і сумними очима дивиться на мене і поскулює. І коли я приходжу зі школи він гавкає і чекає мене вдома як – ніби говорить – Мій господар повернувся, і радіє. Моя собака дуже розумна і любить мене.

3. У мене є чотириногий друг. Це мій песик. Його зовт Бетховен. Він красивий. Колір шерсті унего чорний, в коричневі смужки. Історія його дитинства. Він народився восени коли було холодно. Ми брали його додому. Він любив лежати близько батарей. Коли він підріс став активний і знайшов багато друзів. Зараз він великий!

4. Мого домашнього звіра звуть Пушок- це собака. Вона дуже красива і добра, любить грати зі мною. Її улюблена гра-догонялки. Коли я ховаюся у високій траві, вона мене шукає. Вона черно- білого кольору. Вона любить все, а найбільше любить шоколад. Коли я йду в магазин я не відмовляюся і даю їй шоколад. Він мене любить. І я його, хоча він вже старий. Ми сподіваємося що він проживе довго.

5. Мого друга звати Дружок. Йому шість років. Він невеликого зросту, біло – чорного кольору. І хвіст у нього дуже цікавий. Він загнутий назад. Вуха висять як листя. Дружок любить картоплю, м’ясо, молоко і рибу. Моя мила собачка дуже красива і ласкава! Я дуже люблю Дружка і дуже рада, що він завжди поруч з нами!

6. Мою собаку звуть Барсик. Його забарвлення чорне, а лапки трохи світлого кольор

Источник